?

Log in

Попередні 10

29 червень 2013

Як мене хотіли на...ти на роботі

Пишу, щоб не забути які ж працедавці все-таки бувають уйобки.

Знайшла роботу з кращими умовами і кращою зарплатою, в перервах між терепіршньою-старою і новою запланувала поїздку в Індію на 1.5 місяці. Написала на роботі заяву на звільнення, все відповідно до закону. Мала останній день відпрацьовувати 9 липня, а 10 - летіти. Так ні. Мені начальниця каже: "Николай Владимирович хочет, чтобы Вы работали до 31 июля". Я кажу, що до 31 працювати не можу і не буду, бо в мене вже все розплановано. Каже, що мене не відпускає Ніколай і взагалі в законі захищають компанії, у яких є "гарячий сезон" від такого швидкого звільнення (??? що за фігня, в законі є поняття "опалювальний" сезон, а не гарячий)). Я кажу, що є законодавство і я зобов'язана відпрацювати тільки 2 тижні, а не стільки, скільки їм захочеться. І кажу, що доцільно мені взагалі 1 звільнитися. Начальниця така: "Хорошо, давайте увольняться 1 июля, только перепищите заявление. Напишите все то же самое, только допишите, что претензий к компании не имеете. У Вас же нет к нам претензий?! Ах, что значит, что Вам эта фраза не нравиться? это стандартная формулировка в нашей компании! Так Вы пишите или нет?"
Пиздець, я тіпа повинна таке написати до звільнення! Звісно, я відмовилася. Через 15 хвилин мене відключили від сервера, попросили здати корпоративний мобільний і через секретаря сказали прийти в понеділок за розрахунком. Після мого відходу той самий директор Ніколай, який вважає себе божком, а свою контору - великим царством, зібрав нараду і довго розповідав, що так не робиться, люди не звільняються за 2 тижгні і так далі. Прозвучала чудова фраза: "Стало модным ссылаться на законодательство..."

Пиздець, на цій дибільній роботі мені постійно розповідали, що я погано працюю (мало клієнтів), а при звільненні виявляється, що мені, такому поганому працівнику, звільнятися не можна. А те, що я знайшла роботу з кращою зп, з кращими умовами - то тіпа таке, я ж маю бути просто в трансі від щастя, що працюю в ЦІЙ компанії і навіть нікуди не рипатися.

20 квітень 2013

Компліменти

Чоловіки такі дивні пішли...

Останнім часом стандартні компліменти типу "ти гарна, ти мила" тощо багато хто замінив на "ти сексуальна". Ну принаймні я вже кілька разів від різних чуваків таке чую.

Ну дякую за комплімент, звісно. Тільки не знаю як на таке реагувати, блін? Сказати "спасіба за комплімєнт, дуже приємно, ти теж нівроку"? Чи обуритися таким неприхованим сприйняттям тебе як сексуального об'єкту?

17 червень 2012

(без теми)

У мене нова робота. Цікава, насичена, гіпервідповідальна. 

Я майже ні про що, окрім роботи, не думаю і не можу думати. Я - ДОВБАНИЙ трудоголік. Стільки всього відбувається, стільки чому треба навчитися!
 Нещодавно усвідомила, що не хочу сім'ю чи дітей. Принаймні поки що мені здається, що життя дуже цікаве і без цих речей. Хтозна, звісно, що буде потім, може, я і передумаю.

В четвер вечеряла в ресторані "Рів'єра" з представниками кіпрського університету і консулом Кіпру в Україні, обговорювали можливу співпрацю. "Нет, мне все-таки определенно нравится моя работа" (c)

10 жовтень 2011

Краса)

Короче, я на свої чесно, зароблені тяжкою працею гроші пішла на курси візажу, я давно хотіла навчитися гарно малюватися. Ось що з того вийшло









Сорі всі, кому не цікаво це читати, але я просто не могла не похвалитися!

30 вересень 2011

(без теми)

Чорт, я-таки кончєний на всю голову трудоголік.

Я кайфую від роботи, обожнюю, коли її багато. Коли ж забагато, я нию і стогну, що втомлююся, але, забери у мене цей наркотик, мені одразу стає галімо

16 вересень 2011

(без теми)

На роботі я весь час дуже чемна, всім всміхаюся, всіх студентів-клієнтів страшенно люблю, не маю права розізлитися, роздратуватися, виглядати дуже втомленою тощо. Я зараз приходжу на роботу о 10 ранку і йду о 21.30, втомлена, голодна, наспілкувавшися донесхочу. Тому в вихідні хочеться розслабитися, вихлюпнути негативну енергію, яку приховуєш впродовж тижня, трохи полаятися , а мені забороняють! Кажуть, що я "принцеска", добра, чемна і чудова, а такі слова "сука, припижджений, пиздець, затрахали мені мізки" тощо не мають бути в моєму лексиконі.

Фу, яке ж життя "принцески" тяжке, треба все негативне в собі чавити і назовні не випускати...

05 вересень 2011

(без теми)

Ще трохи - і я поселюся на роботі. Який сенс щодня йти з дому о 9 ранку і повертатися о пів на одинадцяту ночі? Краще вже привезти на роботу спальник і там і ночувати, не гаяти час на дорогу)

А якщо серйозно, то я свою роботу дуже люблю і від неї заряджаюся.

Навіть відпрацювавши по 12 годин у мене є сили і бажання туди ходити.
І енергії багато. Я йшла в п'ятницю додому після на цей раз 10-годинного робочого дня і в мені все ще було забагато енергії, тож я пішла на аеробіку її позбуватися)

Шкода, що в добі лише 24 години і вночі хочеться спати

25 серпень 2011

(без теми)

Є у мене один учень - такий собі миленький 19-літній хлопчик з села Львівської області. Він сповнений поривань - хоче вступити в закордонний університет, спраглий до знань, позитивно настроєний і усміхнений. Обожнює Шакіру, бідкався, що квитки на Брітні Спірс надто дорогі, порадив мені послухати Джастіна Бібера "Born to be someone" і я, здавшись його юнацькій наївності і простодушності, навіть прийшла додому і прослухала пісню цього попсюка.

У нас різниця у віці лише 4 роки, а я відчуваю себе якоюсь "умудренной опытом старухой", у якої і близько немає настільки невичерпного запасу оптимізму, такої нескінченної віри у свої сили і мрій на кшталт "хочу вступити в Американський університет і стати хірургом, тож хочу вивчити за 3 місяці англійську і скласти TOEFL"
Хлопчик здивовано розповідав мені, що більшість хлопців і дівчат його віку не думаюь про майбутнє, не хочуть працювати, а лише гуляти і розважатися, що в університеті чомусь викладають непотрібні предмети, що чомусь для успіху не завжди потрібна освіта й невимовна жага до знань і так далі, а я лише всміхалася його наївності і незнанню цих речей, які для мого світогляду звичні.


Якось прикро, щиро кажучи...
Я така молода, а вже розчарована, і розумієш це лише на контрасті з таким-от неприхованим і щирим юнацьким оптимізмом і максималізмом. Чорт, а що ж буде з моїм світоглядом далі, з роками? Я, наприклад, вже спокійно, буз обурення ставлюся до того, що люди навколо зраджують одне одному. Коли подруга виходить заміж і в той же час має коханця і не відчуває при цьому жодних докорів сумління, інша зраджує хлопця, оскільки її не все влаштовує в стосунках, у колеги на роботі менше 2-3 хлопців водночас не буває, мимоволі починаєш спокійніше ставитися до цього факту. А ще не так давно я страшенно обурювалася такому. Але насправді це розчарування і, на жаль, не поодиноке - лише приклад.
Теги:

12 червень 2011

Happy Birthday, бля

Чим старше стаю, тим більше ненавиджу свій День народження.
Я неодмінно нещасна в цей день.
Нам з дитинства втовкмачили в голову, що наш День народження - це особливе свято, ми просто зобов'язані сяяти від щастя, отримувати купу подарунків, компліментів і осяювати усіх своєю щасливою посмішкою. Реальність для мене не така радісна.
По-перше, організація свята. Ти витрачаєш купу часу, зусиль, грошей, щоб організувати якесь святкування, стараєшся, а на ньому якісь гості ще й будуть сидіти з кислими мінами, псуючи тобі і до того зіпсований організацію дійства настрій.
Батьки мене теж порадували. Вони мені років з 12 нічого на День народження не дарували і нічого не організовували. А до того дарували усілякі там колготки, шкарпетки) Я, в принципі, звикла, плюс я вже доросла, тож не треба мені ніяких шкарпеток, сама собі скільки хоч можу купити. Але цього року моя сестра вранці на свій ДН знайшла майже тисячу гривень. Ми, звісно, прифігєлі, бо такого в житті ніколи не було, це ж усі звірятка в лісі, бідненьку, поздихали!) Але зрозуміло чому така щедрість - мала їде в Канаду на півроку, їй потрібні гроші. Я вже тоді засмутилася, бо знала, що мені на свій ДН нічого не бачити. І справді, ні фіга - ніякого подарунка чи бодай якогось пристойного привітання. Тільки оце-от: "Нема грошей, якось ще привітаємо". Пиздень, чесне слово. І справа зовсім не в подарунках! Боже, та не потрібні мені ті гроші! Я сама в місяць часом заробляю чи не більше, ніж вся сім'я разом взята. Просто, бля, образливо, що малій дісталася крихта батьківської уваги і турботи, а мені - дулька з маком.
Я собі обіцяю, що своїй дитині я за будь-яких умов, навіть якщо для цього доведеться посидіти напівголодною, робитиму щось приємне в її День народження.
А по-третє, мене в цей день неодмінно переслідують думки на тему: годи-то ідут, а щастя в жизні всьо нєту( Особливо добивають в цей час привітання з днем народження, коли мені неодмінно бажають лишатися "такою ж життєрадісною і оптимістичною, яка ти завжди" Звучить як знущання, адже чомусь саме в цей день я сиджу собі і тихенько плачу і не можу спинитися. Нагадую собі якогось меланхоліка з карикатури. Аж самій гидко)

Чорт, і це ж правда - я насправді зазвичай життєрадісна і весела, бо приводів радіти зараз в житті більше. ніж журитися, але зараз хочеться просто лягти і померти.

Але не вийде, бо треба відповідати на телефонні дзвінки-привітання)

UPD: Ладно-ладно, настрій значно покращився. Тільки що подзвонила моя одна студентка - класна баришня, власник туристичного агентства, надзвичайно вумна і приємна, привітала мене і сказала, що я - найкращий викладач англійської в її житті і що вона мене дуже любе) Так приємно, блін, у нас любов взаємна)

11 квітень 2011

Социальная реклама чтения

Originally posted by k_poli at Социальная реклама чтения
Вижу у многих в ленте и, разумеется, поддерживаю!






 

Попередні 10